Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія








Інформація для батьків

    У батьків із школою стосунки нерідко бувають складні...

За 10-12 років багато з них так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, на які періодично запрошують вчителі. Але будь-хто з батьків розуміє: роз`єднаність із школою викликає непривабливі наслідки для обох сторін, не кажучи про дитину, яка, як і в давні часи, залишається яблуком розбрату двох соціальних інститутів - сім`ї та школи.

Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що наявні у школи умови вимагають кращого, а рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не дозволяє батькам наполягати на багатьох своїх вимогах. І все ж таки... Якщо глянути на ситуацію по-іншому, то що ж зрештою залежить від нас, батьків? Як ми будуємо наші взаємостосунки зі школою? Не є таємницею те, що школа-це величезний «полігон» для конфліктів, які часом провокуються нами, батьками. Змінити устрій шкільної системи нам не під силу, але, можливо, можна змінити щось у собі?..

        Не вимагайте від школи більше, ніж вона може дати. Школа-це частина життя дитини. У першокласників-більша, у випускників - менша. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза школою, тоді можливі шкільні поразки і невдачі не будуть настільки руйнівними для її особистості.

Намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори. На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов`язані саме з вашою дитиною, доцільно розглянути в індивідуальній розмові з учителем.

Подумайте, чим саме ви можете допомогти школі чи конкретному вчителеві. Не завжди ця допомога повинна проявлятися у матеріальній підтримці.

Ваша активна участь у житті школи сприятиме позитивному впливові не тільки на вашу дитину, але й на весь освітній простір, в якому вона знаходиться.

      І останнє. Для того, щоб навчити дитину дотримуватися соціальних норм, батьки повинні не тільки розповідати про них людині, котра дорослішає, але й демонструвати це на практиці. Подумайте, будь-ласка, якими бачить дитина ваші ділові та особисті стосунки з учителями? Чи згодні ви, щоб ваш син чи донька будували свої взаємовідносини з людьми, користуючись сааме вашим прикладом? Якщо так-вас можна тільки привітати. Якщо ні - ви маєте час, щоби щось змінити.